Давайте без слів, і довгих промов,
без цих монологів що в серце ножами…
Болить, ще і досі проллята кров…
Хвилина мовчання… померлим в Афгані!!!
В руках автомат, додому у цинку,
Заплакана матір стоїть в сивині…
«Тобі лише двадцять, було б, любий синку.
смерть ти знайшов у чужій стороні…»
У тій де гірські панують закони,
і там все не важливо, адже війна…
котрій не підвладні межі й кордони,
для неї святого нічого нема…
Та є ще ж живі… і спогади стиха,
в ваших серцях сьогодні б’ються на вік…
багато принесла горя і лиха,
лишила багато нужденних, калік…
Для кожного з вас, дали нагороди,
які на довго лишились в серцях…
Війна розкидала мов карти в колоді,
і залишилася пам‘ять в рубцях…
Давайте без слів, і довгих промов,
без солі, що досі лежить ще на рані!!!
Давайте ми встанем… і без розмов…
Хвилина мовчання бійцям, що померли в Афганістані