Ти досі сидиш, або намагаєшся сидіти перед якою-небудь, мягко кажучи, тупою книжкою, або перед монітором компю'тера, втикаючи на якусь хирню, щоб завтра догодити якійсь мудрі бабі в окулярах. Яка запитає тебе про електролітичні процеси, про матриці, про якусь тупу формулу Герона або закон Гея Люсака чи як там його. Або про диференціацію образів-символіву творчості Марка Черемшини, про побудову друкарської ротаційної машини зразка 1993 року, або про ще якусь хирню, яку ти обовязково не знатимеш.
А навіщо старатись? Пошли все нах і йди спати – все одно не оцінять! Займайся тим, що тобі подобається, не витрачай свій час на непотрібні речі. Бо одного ранку ти прокинешся, а тобі вже пів-століття. Ти ні хира не зробив, ходиш на якусь йобану роботу, якої ненавидиш, біля тебе людина, якої ти не любиш, бо треба було одружуватись і трійко дітей-спиноїдів. І це в кращому випадку, в гіршому тобі поїде дах від того зубріння, ти зіпєшся, або станеш чорноробом-відлюдником за копійки. Ти скажеш, бля, я не хочу так жити! І біля підїзду тебе зіб'є машина.
Ти ще досі не спиш? А живеш за чужими правилами, тоді вдалої тобі ХИРНІ!