Спілкуючись з Тобою телефоном
відчув ту легкість, яку давно не відчував.
Не вимушеною була розмова
і добре якось так було, що я й не знав,
що то зі мною? Чи знову закохався,
чи просто повернулись почуття?
Від яких довго бігав і старався
забути все що було до кінця.
Усе само собою, без старань,
про будь що говорили без вагань
не думали про те, що розказати.
Все що завгодно, тільки б не мовчати.
Чомусь згадались розмови серед ночі
коли вже майже закривались очі
але ніхто з нас не хотів казати,
що втомлений за день і хоче спати.
Згадав усе, та не посмів сказати.
Не те що словом, звуком щоб не нагадати
про все, що намагались так забути.
І стільки всього хочеться сказати
але не можу. Я чогось боюсь.
Чогось конкретного, та я буду мовчати
і вже ніколи і нікому не відкриюсь..:))
