Ти думаєш,що я впаду від болю?
Скорившись долі.
Цього ніколи вже не буде,
Хоч душать мене важкі долоні.
Так,я хотіла б померти!
Хоч гріх це-та хотілось життя своє стерти,
Так хотілось пройтися блискучим лезом,
По ніжній руці хоч єдиним разом.
Не хотіла я бачити все,що довкола,
Бо там лиш єдині пусті розмови.
Сама для себе я ворогом стала,
І щастя моє ненависниця вкрала.
Час від часу я прохала у Бога,
Щоб привів до свого він порога.
Та не хотів мене він до себе забрати,
мабуть,така мені доля,-
Постійно страждати.
Я більше не можу,
В самотності жити,
Я хочу в житті щось для себе змінити.
Та важко в житті іти далі.
Життя-це не сон,
Хоч дехто ним марить!!!!!!!
