Буває крига і серед літа,
Коли дощами душа залита
І все шукає,і все блукає,
Та тільки клопіт один і має.
Як тую кригу та розтопити?
Тепло душевне не хоче гріти,
А тіло наче холоднокровне
Заснуло собі у місяць повний,
Таке холодне,таке чужеє
Й заворожила зла ворожея,
Заворожила і не сказала,
Якеє зілля в напій мішала.
Скажи,бабусю,чому без слави
Пропала доля у час лукавий?
А може,знаєш,дай ще напою,
Щоб не стрічатись увік з журбою.
22,06,2012
