Сидів і думав кіт Мурлика:
«Чому ж я досі не музика?
І голосок чудовий маю,
І серенади добре знаю.
Як починаю ноти брати –
Ніхто навкруг не може спати.
Всю ніч без втоми я співаю,
Сусідських кішок розважаю.
І господині я мурличу,
Коли спокійних снів їй зичу.
Ще колискові пам’ятаю…
Про свій репертуар я дбаю!
А ще чудовий маю слух –
Почую мишки в нірці рух.
І хвостиком я диригую,
Коли мелодію почую.
Чому ж я ще не музикант?
Чом пропадає мій талант?
Тому що скрипочки не маю?!
Піду тай інструмент придбаю.
А потім буду мандрувати,
Співати, грати, виступати.
Про мене знатимуть усі,
Побачать в величі й красі! »
Пішов Мурлика наш у світ
Й пропав його кошачий слід.
Чи досі скрипку він шукає?
Чи ще на неї заробляє?..
Якщо почуєте м’яв – мур,
Можливо йде музичний тур.
І, може, саме наш артист
Показує усім свій хист.
