Із чистого листка почати новий день,
Я знову думаю таке ж саме як вчора,
Життя минає й завтра швидко промайне,
Тільки заповнює цей біль мені всю голову.
Кілька хвилин як мить, а потім і її нема,
Піймати погляди які нам подарують велич,
Літо лиш ззовні - всередині крижана зима,
Там у кінці стою і думаю що буду перший.
Нічого не цікаво: хто говорить і чому живе,
Які слова найбільше він або вона полюбить,
За гроші серце в кожного стає таке німе,
І залишає пустку, що ламає людям судьби.
Нехай яскраві очі плакатимуть начебто сумні,
Словам не має віри, забирають вони сили,
Вершина на горі, піднятися б туди мені,
Та ноги в’язнуть, засипає тіло сірим пилом.
30.06.2012
Нічого не цікаво: хто говорить і чому живе,
Які слова найбільше він або вона полюбить,
За гроші серце в кожного стає таке німе,
І залишає пустку, що ламає людям судьби.
КРІПАКОС відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
