У ставочку край села
Народилось жабеня.
«Ква… - заплакало маленьке. –
Пропаду я тут саменьке.
Мама-жаба загуби-и-илась.
Може, у ставку втопи-и-илась?!
Краще швидко заховаюсь,
І матусі дочекаюсь».
Очерет йому шепоче:
«Скрию я тебе охоче,
На листочку погойдаю,
Колискову заспіваю.
Перебудеш тут до ранку,
Аж до самого сніданку.
Ш-шу, ш-шу, ш-ша, ш-ша, баю-бай
Спи, малятко, засинай».
Красне сонечко зійшло,
Жабенятко ж підросло.
Спритно мушок наловило,
Досита собі поїло.
У ставочку покупалось
Та із п’явками погралось.
Так почала жабка жити,
Кожний день всьому радіти.
Всіх боятись перестала.
Ставком спритно мандрувала.
Вдень стрибала, веселилась,
З раком, навіть, подружилась.
В очереті ночувала
З ним разом, пісні співала.
«Ква – ш-шу», – лине навкруги
До хаток через луги.
Росла вона підростала -
З жабенятка жаба стала.
Так живе в ставку й надалі
Без турботи та печалі.
