Він жив, кожен день віддавав для країни,
Працював від зорі, до зорі.
Відпочине, і знову в роботу порине
Натирать на руках мозолі.
Він у десять на полі трудився.
В чотирнадцять пішов на завод.
Він постійно законам корився.
І завжди він страждав від негод.
В вісімнадцять пішов воювати.
Посилали постійно кудись,
Довелося гвинтівку тримати,
Говорили: «Вперед, не трусись!»
З двадцяти у Сибіру трудився,
Три заводи він побудував.
В двадцять п’ять він узяв одружився,
Двох синів і доньку годував.
Збудував невеличку хатинку,
Як і всі економив завжди,
Працював кожну вільну хвилинку,
Щоб хліб мати і трохи води.
Дідом став майже у сорок п’ять,
В п’ятдесят вже мав п’ятеро внуків,
В шістдесят став хворіть та страждать.
Все продав, все заклав на поруки.
По лікарнях постійно блукав,
Непотрібен нікому він був.
Все здоров’я країні віддав,
Та нічого за це не здобув.
Дали пенсію мізер та й годі,
Валідолу не можна купить.
Непотрібен він став у негоді.
Мабуть, досить йому, люди, жить.
Кожен з нас є рабом для держави,
А на старість його на смітник.
Декорація ми для вистави.
Нуль. Зеро. Пусте місце ми. Пшик.
Гірка, страшна, жорстока правда... Оце і є суть нашої держави за ВСІ роки її існування, вампірська суть - висмоктати з людини всі сили і соки ("С каждого по способностям"),і дати йому "спокійно" сконати (каждому по потребностям)...А потреби наші визначає купка злодіїв, злочинців, ворогів народу, яких ми називаємо "слуги народу! і яким тупо прислуговуємо... Пора гострить сокиру!
Собко Вадим відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Актуальна тема. За кордоном пенсіонер починає жити активніше - подорожує, відпочиває на курортах. А унас нема за що валідолу купити, хоч всежиття працбвав!
Собко Вадим відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нажаль у нашій країні не лише пенсіонерам паршиво живеться. Тут, навіть тяжко працюючи, ледве зводиш кінці з кінцями.
