Двадцть років
Соплі, воплі,
В Україні ренесанс.
Лобом в стіну
Що сто років,
Виклик долі,
Знову шанс.
Церкви золоті
До неба,
І на пузі
Литий хрест.
По молитві
Любі друзі
Ділять неньку,
Чорт воскрес,
У Європі ми затичка,
У Росії облгаз.
Знов за тисячу мордують
Люд старий
Коло зберкасс.
Верхня шконка -
Грають в дурня
Хто на мову, ті на газ.
Нижня,- вилупивши очі,
Знову служить парастас.
Потім хвацько
До городу;
За лопату,
За борону,
Та копати бараболю.
Хай прем’єру не болить.
Не біда що Рада хвора.
Повний льох ото свобода,
А все інше не про нас.
Рік за роком розквітає
Картопляний ренесанс.
ЦЕ САМЕ ТОЙ ВІРШ, ЯКИЙ ГАСИТЬ ЧАСОМ НЕВИПРАВДАНУ ЕЙФОРІЮ ВІД СЬОГОДНІШНЬОГО СВЯТА... НЕ БУДУ В ЦЕЙ СВЯТКОВИЙ ДЕНЬ СУМ НАГАНЯТИ, АЛЕ Я МРІЮ ПРО НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ЛЮДИНИ ВІД БУДЬ-ЯКОЇ ВЛАДИ, ЗА ВНУТРІШНЮ СВОБОДУ КОЖНОЇ ЛЮДИНИ, ЗА САМОДОСТАТНЄ ЖИТТЯ КОЖНОЇ РОДИНИ І ЗА ДРУЖНЄ СПІВІСНУВАННЯ ВСІХ НАРОДІВ, ЯКІ ЖИВУТЬ В УКРАЇНІ!
ХАЙ ДЛЯ ВСІХ ЦЕ БУДЕ ГОСТИННИЙ, ЗАТИШНИЙ, ВЕСЕЛИЙ ДІМ, В ЯКОМУ ЖИВУТЬ ПЕРЕВАЖНО РАДІСНІ ЛЮДИ І ХАЙ ЛУНАЮТЬ ПІСНІ ВСЮДИ!!!
терен юрій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже хочеться, щоб в нас була гарна країна,але до спільного знаменника, ще треба іти.
))))))))
