Я бачила тебе напевне вчора. Так! Ти зовсім іншим зараз став.
Ти став поважним, ти розумно ведеш мову і маєш більше, ніж раніше мав.
Тебе оточують лише ті люди, яких ще рік тому ти зневажав.
А зараз ти стоїш із ними в колі і байдуже, що ти раніше знав.
Ти посміхаєшся, хоча не пам'ятаєш. Ти посміхаєшся тепер усім завжди.
Немає радості, на жаль, вже на обличчі, немає щирості у погляді твоїм.
Я бачу, що життя тебе змінило, забув про принципи, про погляди свої.
В твоїх очах я бачу сильну втому. Скажи, за що з тобою так вони?
Ти зовсім іншим став.. Такий жорстокий і серце твоє наче крижане.
А пам'ятаєш день, як віддалився, день, як проміняв мене на це усе?
Надіюсь зараз ні про що ти не жалієш, хоча уже й нічого не вернеш.
Надіюся ти маєш все про що так мріяв. Цікаво куди далі ти підеш.
Що за успішністю скажи мені ховаєш? Образи, біль, самотність, сум?
А за посмішкою своєю що тримаєш? Вину за те, що принципи забув?
Та ти не бійся, ніхто це не помітить..Усім вже байдуже, головне, що ти є тут.
Нікого не цікавить, де ти вижив, нікого не цікавить, де ти був.
