Щоб висловить думки достатньо слова,
Щоб йти вперед - лиш впевненості в кроці
Найкращий засіб вбивства - мова,
А не мишьяк розбавлений у соці...
Бо вбити душу значно легше,
Ніж тлінну плоть людського тіла...
І вбивчого трунку у висловах не менше,
Чим в стрілах,що пускав Атілла....
Як вмієш говорити - ти непереможний!
Кого завгодно звалиш на коліна
Бо влада і слово вирази тотожні,
В них криється отрута лиш зміїна...
Ти як факір спроможний до гіпнозу,
Як маг - з нічого створєш дива...
Словами створиш в згарищі оазу...
В яких зростає сутність мстива...
А зерня правди сохнуть у піску
Не доля їм пустити паросток ідей
Вони - немов каліки у візку,
Розчинені у безлічі людей...
Прозорі,як краплина з хмари,
Знедолені як сирота в степу...
В них інші бачать лиш примару
Що уночі вилазить з сну...
І так вся правда помирає,
Зника у прірві Тартару страшного
Без неї й справедливості немає
! майбутнє так далеке від смішного...
І ми говорячи брехню
Закопуєм себе у глибшій ямі,
Й горіти нам в пекельному вогню,
А не шукать спасіння в храмі...
