(світлій пам"яті бабусі присвячується)
Вже вкотре заглядає у віконце
Нового дня й нового року сонце.
Мабуть Господь шанує свою Настю
Даруючи їй це велике щастя:
Стрічати день і проводжати вечір
Все рівно де: в городі, біля печі,
Чи із худобою, чи із птахами,
Але найрадісніше – з дітлахами.
Господь Вас не полишив в самотині,
До Вас не раз приходив він в дитині,
Щоб Ви в собі плекали доброту
Й любові нитку спряли золоту,
Щоб нею пов’язати всю родину.
Ви часто нас збирали на гостину,
Бо у матусі й любої бабусі
Господній янгол десь сидить на вусі
Й підказує як мудро треба жити
І як дітей з онуками мирити.
Тяжка то праця, мо’ й найтяжча в світі
Близьких світилом серця обігріти.
Та ви останній промінь віддасте,
Хай тільки миру квітка проросте.
Най Бог іще здоров’я Вам надбавить,
Щоб ще зуміли правнуків побавить,
І споглядать щасливую картину:
У мирі й злагоді об’єднану родину
В хатині біля Вашого порогу…
Й ми все можливе зробимо для того.
