Кожний з нас живе окремо,
Свою долю ніби має,
Дивиться з надієй в небо,
Дзвони карми калатає.
Кожний з нас своє співає
І малює свій світогляд,
Кров свою він проливає,
У боротьбі за свій погляд.
Та коли він в мить останню
Немов свій веде рахунок,
Раптом бачить чужу баню,
А на ній свій визерунок.
І не може зрозуміти:
Це за нього малювали?
А що банею прикрите?
Чому сурми чужі грали?
Ми з тобою є окремі,
Відокремлені навічно,
От чому на серці щеми,
Чом живемо не велично.
2.03.1992
К.
КВ-3
