Ой старезний сивий вітер руки так розклав,
Що мене він за волосся умить упіймав.
Та й перебирав руками,косу всю розплів,
Гладив личенько,думками бавитись схотів.
Шепотів слова кохання,сам складав вірші,
Підіймав мені листочки сухі із землі.
Клав до рук наче троянди всі в світі зірвав,
Залицятися до мене вітер починав.
Вів додому,через річку міст із льоду клав,
І без дозволу у щічку ніжно цілував.
То він тримає за плечі,то кидає вниз,
А писата вірші вміє,є у нього хист.
Я просила для Тетянки написати вірш,
Вітер тихо засміявся,потім голосніш.
Аркуш він зриває з неба,зробив олівець,
Похвалила.Та ти,вітер,бачу молодець!
Пишеш вірші,підбираєш рими і слова.
Та у мене вже від тебе кругом голова.
Я Тетянці не сказала,хто писав листа,
Я лиш вітер вихваляла-гарна він душа.
Він перебирав волося,він мене кохав,
Пестив,гладив він рукою,ніжно так благав,
Щоб за нього вийшла заміж,в полі буду жить,
І душа буде безсмертна,буду всіх любить.
Підійматися до неба і торкатись зір,
Так мені сьогодні вітер тихо шепотів.
Сукню він мені пошиє із цілунків всіх,
І вкладе мені лаванду полем снів до ніг.
І парфуми з неї зробить,візерунки всі
Мені вишиє вкраїнські і складе пісні.
Світланко, ти промінь серед ночі.Дякую тобі за вірш, сердечно.Я заплакала, ніхто мені ніколи не присвячував вірші.Дякую Господа, що ти зявилась у моєму житті.
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тетяночко,я хотіла,щоб в тебе на обличчі з'явилась посмішка.Мені це вдалося.Так що ще раз вітаю,обнімаю і цілую.Хай здійсняться всі твоі мріі.
Великий цьом тобі за вірш, ти-янгол на Землі!
