Ми ділимось на емігранти,
не мавши вибору в житті,
рушаючи у мандри
світу непізнаного в душі.
Стараємось важким трудом та мозолями,
і все це для сімї
щоби батьку й мамі,
помогти я зміг.
І важко то приходится у цій країні,
та що ж зробити,
немає перспективи в Україні,
а на щось потрібно жити...
І попри всі старання,
лиш сподівання в краще залишаются,
не марні мої намагання
у щент не розбивиются.
Поїхав ще у 18цять,
та та коліна я не впаду
своїми силами роботи добиватись,
дав собі сам раду.
Продовжую і далі йти лиш Божим шляхом,
щоб оберігати від страждань
неначе птахом,
полечу кудись у даль.
Щоб побачитись з сімєю
обняти маму та пожати батьку руку,
скучив вже за нею
я це пишу під тихий серця стукіт.
Багато хто міняєтся
чужа країна рідною вже стала,
на рідну землю іншим повертаєтся
таких немало.
Та я такий як був то залишився,
лиш багато зрозумів
із репу я незбився,
на Україну зараз б так хотів...
Я хочу так на батьківщину!
На рідну землю полетіти,
побачити свою родину
так хочу. Понад усе на світі.
Заплющу на хвилину очі,
у рідний край я полечу
у теплі дні й холодні ночі,
скільки потрібно шоферу я заплачу.
Тут інколи й невисипаюсь,
у вас там ніч а в мене день,
включу репчик й забуваюсь
послухаю колись записаних пісень.
Про те що вже давненько було
порою й забуваю,
у сні рідні голоси я чую,
про рідну Маму й Батька завжди памятаю!
Для когось час летить,
та лиш не в мене,
чекаю нетерпляче на тумить
коли вже знову зашумить трава зелена.
І рік почнется знову
літак летіти буде в українських хмарах,
туди де першу колискову,
співала рідна мама.
Батьки поставили на ноги,
дорогу добру показали
бути завжди з Богом,
мене малим прохали.
Країна баскетболу спочатку дарувала казку
чудові перші дні,
а зараз важко,
та я тримаюсь не згораю в самоті.
Рядки свого життя на аркуші паперу я лишаю,
і просто сам для себе
за мною теж сумують знаю,
так хочу клаптик неба.
Відчути цвіт вишень
своєю вулицею як колись пройтись,
і хоч не цілий день
кричати хочу 2009 тий повернись!
Коли із друзями в футбол ганяли
по вихідних ходили віддихнути,
тепер так цього не хватає
та я знаю що певернусь і це колись ще буде!-)
5 квітня 2012 року...
