Грудень. А так лютий
Все лиш то лютує
я іду по вулиці закутий
а мороз то не жартує.
Знову снігу так багато
і дороги вилиті із льоду
лиш то вийшов з хати
але холодно нема народу.
Всі кудись поділись
я блукаю снігопадом
на мені сніжинки всілись
але цим хоч радий.
Я пройшовся між дерева
і побачив білу шубу
там стояла королева
та жадана моя! Моя люба.
Всі не навидять морозу
я то теж не дуже
та купив їй рози
Та чомусь вона так туже.
- Може хочеш ти зігрітись
на, бери, я лише з хати.
- Чи тобі нема куди подітись?
- Годі вже мовчати.
- Я це просто королева снігу.
- Та ніхто я для народу
вже нема від мене втіхи
лиш багато холоду та льоду...
- Всі мене боятись стали
мені із вікон лиш радіють
за компютерами то позасідали
та прихильністю не гріють.
- Не хочуть вже кататись
снігових людей ліпити
а я для них хотіла так старатись
сніг біленький сіяла крізь сито.
- Засніжила все довкола
щедро думала про вас
щоб не сумували в зимку лиш ніколи
та настав вже інший час...
Мене не хочуть дітлахи топтати
падати на мене, я ж пирина
вже нічим не можу здивувати
скільки заманется снігу скину.
- Та він буде нечіпаним стояти
тому спустилась подивитись
чому людей багато
раді лиш коли буду топитись?!
- У мене Царства вже немає
для всіх я лише хуртовина
а я ж то так співаю
ніхто мені мелодію не кине.
- Усі лише коли піду чекають
ех, якби ж ти друже знав
як мене то люди ображають
брат Мороз мені сказав.
- Та я на них обіди не тримаю
я впевнена вони, є добрі
на другий рік я знову завітаю
й постелю їм до ніг ще кращу ковдру!
12 лютого 2013 року...
