Я малювала небо і моря (хай оберігає доля маленького Костика)
Я малювала небо і моря,
Я малювала щастя і долоні.
Я так хотіла,щоб сумне маля
Оці долоні тримали в любові.
Бо Бог від нього матінку забрав,
Покливав її в небо з журавлями.
Маленький Костик зцілення чекав,
Молилося дитятко місяцями.
Я так прошу,щоб він не відчував
Відсутність мами,щоб не плавав зовсім.
Холодне тіло довго цілував.
І думав,що все змінить оця осінь.
Йому до школи треба буде йти,
За руку поведе рідненька тітка.
А ти його із неба долюби,
Не будуть називать його сирітка.
Бо в нього такі оченьки як світ.
Бо в нього така посмішка як сонце.
Пройде дуже багато в світі літ,
А ти з небес подивишся в віконце.
А він завжди всміхається тобі,
Як він не буде смуток відчувати.
Нехай колишуть Янголи вночі,
А доля буде ніжно обнімати.
