Так холодно і важко на душі
сонце твоє не для мене світить
лиш лишаются ночами створені вірші
які ще гірше душу гнітять...
З тобою розділяв красиве та погане
та твою мету нарешті зрозумів
ти весь цей час так вводила в оману
забрать хотіла у полон до своїх снів.
Та підкаблучником зробити
довести всім що ти сама красива
та твої плани рухнули крізь сито
показувала що ти справжнє диво.
Така не щира, пихата, та брехуха
Вибач та я овсім не такий
ти Бог знащо про мене плела поза вуха
А я мов той сліпий...
Не вірив, та коли уже переконався
що ти зі мною зовсім не правдива
ми розстались, яй не переймався
мої думки всі про ти тебе згуртувались.
Тепер я інші буду дарувати
квіти та записки із словами
і буду ту яка оцінить я шукати
Яка буде чудова моїм дітям мама.
На зад я обертатись вже не буду
про тебе я забуду, не згадаю
забуду, та пройдуся поміж люди
свою назавжди я шукаю!
Переконаний її знайду, колись
та зараз я один в своїй кімнаті
я розірвав стосунки, ти не снись!
Мені вже твоїх вибриків то хватить!
2 червня 2009 року...
