Трьохсотлітній дуб. Сосна, ялини
На поляні біля школи.
Такою Мала Батьківщина
Не забудеться ніколи!
Парк, каштанова алея,
Альтанка в магноліях й бузку,
Руїни замку Кочубея,
Човни на панському ставку.
Після дощу веселка грає.
Сонце над обрієм висить.
Десятикласниці співають,
Веснують жити і любить.
Мрійливо верби віти миють.
Змією стелеться вода.
В серці юнацьким пломеніє
Недосказанність й журба.
Дитинство голодне й босе
У цім раю бурхливо йшло.
І озвалось стоголоссям,
Вручивши долі знамено.
Розлітаються навіки.
На прощання не прийшов.
Події й люди йшли без ліку.
Та пам’ятна перша любов.
До нього вісточку прислала,
Нагадала про вірші,
Як слухала їх і читала,
Звучать у серці і душі.
Непрощенну відповідь відправив,
Мов, з Аполлоном не дружу,
Обрав науку. Не пристало.
Не Афродіті, а Афіні вже служу.
…Могутній пень. Сосни, ялини
Слідів давно уже нема.
Журно стоїть літня людина,
А в очах спогади й зима.
