|
(З Марини Цвєтаєвої)
1
Кохаю те, що ви хворієте не мною.
Кохаю те, що хвора я не вами,
Що шар земний під нашою ходою
Не попливе у безвісті туманній.
Кохаю те, що можна стать смішною,
Легковажною, не граючи словами,
Не червоніти фарбою цнотною
Від дотику легкого рукавами.
Кохаю те, що часом при мені
Ви іншу пестите й цілуєте спокійно,
Не пророкуєте в пекельному вогні
Горіть мені за те, що я свавільна,
2
Що моє ім’я, мій добрий друг,
Не згадуєте в день, чи в ніч сумную,
Що ніколи в церкві добрий піп
Не проспіва над нами: Алілуйя!
Як жартома сказала, що покласти
Жіночі очі тут нема на кого,
Й раптом, на щастя чи нещастя,
Запропонували ви імення свого.
Як вихор, пристрасті тоді знялись,
Як блискавка у небі, запалали,
В людській недолі дві долі обнялись,
Та разом долею від так й не стали.
3
Спасибі вам і серцем і душею
За те, що ви мене, не відаючи самі,
Так любите: за вболівання долею моєю,
Зустрічі наші рідкі під небесами,
За щире співчуття, добрі слова,
Тепло душі і серця щедрі струни,
Що повага до кожного в обох жива,
За те, що вберегла вона від згуби,
За наші під місяцем негуляння,
За тепле сонце не у нас над головами,
За те, що пам’ятні ніжні смеркання,
За те, що подумки я завжди з вами.
ID:
417040
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 09.04.2013 15:16:02
© дата внесення змiн: 04.09.2017 12:08:25
автор: БГІ
Вкажіть причину вашої скарги
|
