Я люблю тебя очень,очень,
До весны,до начала жизни.
Видишь,шляется небом осень.
Долюбила тебя я трижды.
Долюбила тебя я дважды,
Целовала лишь во сне ночью.
Но влюблюсь не в тебя однажды,
Вот тогда ты полюбишь точно.
Целовалося с тобой лето,
Я завидовать перестала.
Только знаешь,я не об этом...
О том,что тебя не искала...
Я шагала другой планетой,
Где чужие живут все звезды.
Мой хороший,я не об этом,
Нам на этой планете-поздно...
Я продумала все причины,
Я хорошей была и нежной...
Но не стал ты моим мужчиной,
Не любил меня как и прежде...
і сумно і ніжно ... якщо не судилось , то не судилось і на іншій планеті, і не допоможе навіть те, що ЛГ найкраща і старається бути кращою ... життя та час обмежені, любов розтворяється - не потрібно це все дарити тому, кому не потрібно ... звичайно також шкода того, що це все не можна акумулювати і потім віддати комусь одному і життя, і час і любов....
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У Вас неймовірна душа...І я з Вами згідна на сто відсотків!
"Только знаешь,я не об этом... О том,что тебя не искала..."-близько так написали ви..."Видишь,шляется небом осень."-так оригінально! Значіть у вас щире серце,раз вмієте так сильно і віддано любити і висловлювати свої почуття заримованими рядками...
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00