* * *
Чорний біль окутав душу,
чорний страх.
Понад світом плине-лине
чорний птах.
Спалахнула та й пала
Полин-зоря.
Загасити б мирний атом,
тільки ж як?
Чи спасаються ж нарешті?
Де там. Жах!
Нап’яли,
та тільки ж рветься
саркофаг.
Щоб надійне спорудити укриття –
нам не вистачить ні грошей, ні життя.
Загнуздати б монстра дикого якби.
Та виходить – ми є атома раби.
Вже новий реактор сіє
чорний дощ.
Є Чорнобиль, Фукусіма.
Далі що?
Від владик ми тільки й чуємо «ля-ля».
Стогне-гине замордована Земля.
І невидимий витає чорний дим.
І труїть поля й моря, хати й сади.
Вже ж усім-усім розкаятися час,
щоб простив, а, може, й спас
Всевишній нас.
Хай же світить людям злагода й любов.
І поможе нам тоді єдиний Бог.
Будь спасителям довіку вдячний ти,
та новітньої біди не допусти!
Вже ж із неба чути праведні слова:
«Схаменіться! Мирним атом не бува!»
Не бува чужого горя, не бува.
Мирний атом – то загроза світова.
Правдивий вірш, та людство ж це саме і створило. Розповідають, що Ейнштейн колись зробив відкриття, а коли зрозумів до чого це може привести -знищив.
Гарна робота!
Сильно і правильно! 
