У суботу під вечір,
Коли сонце сідає,
Дивні робляться речі,
Про які люд не знає.
Морок світ огортає,
Тіні зовсім зникають,
Всі тоді, хто бажає,
Із могил виповзають.
Вони всі безтілесні,
Як енергія звуку,
Ще й підступні й не чесні,
Темним силам на руку.
Заповзають у душу,
Хто з живих побажає,
І признатися мушу,
Тіло й не залишає.
А, прокинувшись вранці
Без молитви до Бога,
Приступають поганці
Робить лихо з порога.
Починають брехати
Всім довірливим зроду,
Що вони будуть дбати
Про добробут народу.
Їх не видимі звуки
Заколихують дурнів
І ведуть їх під руки
Оминаючи сумнів,
До дільниць обирати
Цих підступних й не чесних
Депутатами Ради,
Як посланців небесних.
А посланці сміються,
Що повірили люди,
І миттєво беруться
Грабувати їх всюди,
Язиками плескати,
Що обіцяне зроблять,
Треба лиш зачекати,
А народ й далі гноблять.
А коли люд прозріє,
Візьме добру ломаку,
Віддубасить як вміє,
Й дасть коліном під сраку.
У суботу під вечір,
Коли сонце сідає,
Дивні робляться речі,
Про які люд не знає.
26.08.12.
ID:
430731
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 11.06.2013 05:04:50
© дата внесення змiн: 11.06.2013 05:04:50
автор: Георгій Грищенко
Вкажіть причину вашої скарги
|
