Схо́ди на сті́ни,
Отже
Це сходи
Настінні
Схо́ди на ру́ки,
Отже
Це ручні
Схо́ди
Схо́ди
На гору,
Отже
Це сходи
Кудись,
Куди ти не піднімешся
Схо́ди
Низькі
Схо́ди
Високі
Схо́ди,
Під якими
Б’ються
В конвульсіях
Її вимащені сажею
Та олією чорною
Каблуки,
Тебе топчуть,
Ти товчешся
Мордою
Об скло,
Яке насправді
Тільки на цьому кордоні
І щоб перейти його,
Тобі всього на всього
Треба
Знайти cхо́ди
І піднятись ними,
Але ти загубишся
Адже
Цей кордон
Перетворюється
На безліч кордонів
І знов
Схо́ди
гвинти
сходових конструкцій,
Що кричать
Втомленою ходьбою,
Стіни
На Схо́дах
Годинники
На стінах
Сті́ни
Наручні
Мертві,
Прив’язані
До забетонованих
Нібито вікон
Схо́ди не птахи́
Птахи́ не ві́кна
І куди б не летів
Цей
дим
ти ж все одно про*беш
смолоскип,
який насправді
не загориться
сходи́ не птахи́
птахі́в
немає
тобі усе сниться
і сон твій триває,
ось
поки
зламаний
годинник
доживає
в роті
ночі,
де красуні
обпльовують
чисті
пухкі ковдри
ніч
закінчується,
висотуючи
туманові
очі,
з нею
і закінчується
твоє
бажання
вийти
на світло
