Скажи як і за які мотиви ти судиш мене,
Які у тебе права чи надто глобальна мрія,
Бо не знаєш ти, як шумів при дорозі клен,
Коли мені винесли вирок діагнозом лейкемії.
Як я збирав здоровими легенями пил,
Як кров вирувала по тілі забрудненим чудом,
І як мама плакала, сильніше осінніх злив,
І як тато мовчав, голосніше міського люду.
І як відреклася кохана від мене в серцях,
І як розкуйовдженим вітром збирав волосся,
Коли тікав щонеділі за місто в пшеничні поля,
Де пройшла моя юність, а тепер наближається осінь.
І як відчайдушно вірив у віщі сни,
Хоча від усіх медицин нічого не сниться,
І як я хотів дочекатись хоча б ще одної весни,
І як хотів жити і не хотів змириться...
То ж скажи мені, за які мотиви ти судиш мене,
Ти - псевдопророк, поціновувач мирних душ,
Тобі з кожним роком у старість, мені що не день - то зле,
Тільки клен шумить і широкі листівки груш...
ID:
439924
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 27.07.2013 21:25:21
© дата внесення змiн: 27.07.2013 21:25:21
автор: ДжоніПол
Вкажіть причину вашої скарги
|
