26.09.2013* 16:50
І почалося моє життя в трьох площинах.
Професійна робота архітектора. Я її явно завалював, тому що не контролював роботи суміжників ( електрики, сантехніки та навіть конструктори) - у мене не вистачало часу. Все це відійшло кудись на другий план. Великий, як на той час, проект житлового містечка явно провалювався. А тут ще я по нацьковуванню дружини вліз у тяжбу за гроші (безнадійно програв), які мені не заплатили за один проект, потім почалася тяжба проти мене, яка якось непомітно завмерла і щезла, бо мій адвокат раптом помер абсолютно по-ідіотські - п'яний хитнувся і ударився скронею об кут дверного отвору. Безумовно і справедливо мене виперли із кооперативу, але тут же мене знайшов інший кооператив.
В двадцятих числах липня я припинив проектувати дачний будинок сім'ї Матвієнко/Гончар.
Друга площина існування - кошмар розвалу сім'ї, який поглиблювався і набирав ще більш похабного характеру. Іти мені не було куди, я міг ночувати в майстерні, але при цьому ніяк не міг відірватися від сина. Він немов відчував це і ще щільніше линув до мене.
Дружина різними засобами витурювала мене з квартири. А квартирне питання було актуальним. Ми жили в однокімнатній квартирі, яка належала дружині. Менше року назад, ще до кризу, я, як ветеран війни отримав право на побудову кооперативної квартири. Враховуючи, що я є член Спілки архітекторів, мені на сім'ю дозволили будувати 3-х кімнатну квартиру. І раптом приходить сповіщення, що треба платити перший внесок. Для цього необхідно. перш за все, оформити підтвердження наміру і після цього платити гроші. Дружина категорично відмовляється ставити свій підпис. Але при цьому говорить, що вона згодна зараз мати 3-х кімнатну квартиру. "Як?" - "Шукай!"
Я, як останній ідіот, починаю шукати і знаходжу, теж на Оболоні, таку квартиру, яку достатньо дешево продає один молодий єврей, бо його сім'я їде до Ізраїлю. Починаю бігати по товаришам і шукати гроші в борг, бо маю тільки 5 000, а треба 30 000. Принципово домовляюсь про борг, хоча мудрий Борис Якович Кучер (він був якийсь час моїм начальником, а потім ми стали гарними товаришами), цей рафінований та неймовірно талановитий інтелектуал і говорить мені в суто єврейській манері: "Вітінька, ви - ідіот!"
Приходимо дивитися квартиру. Заради цього дружина наділа обручку. Дзвоник в двері. Їх відкриває господар, за спиною у нього стоїть його дружина. І раптом я бачу, як господар дивиться на мою дружину і біліє. Я переводжу погляд на неї і бачу, як вона радісно та по змовницькі посміхається йому. Він прикладає палець до губ та показує за свою спину. зрозуміло: його дружина не повинна знати. що ці двоє знайомі. Я для них - пусте місце. Ніяких торгів не було.
Змушений був заявити, що у мене проблеми в сім'ї і тому не можу оформляти будівництво квартири в кооперативі. "От коли у вас буде документ про розлучення, то приходьте, тоді і поговоримо."
Нарешті приходить повістка із суду - мене викликають на розгляд розлучення, через місяць.
Одноразово з цим дружина вигадує ще один метод вижити мене із квартири.
Поверхом вище теж в однокімнатній квартирі живе хвора стара жінка. Дружина почала опікуватися нею, маючи на увазі, що потім можна буде якось поміняти ці дві однокімнатні квартири на одну двокімнатну. Але при цьому я на заваді. І от ця дебела стара жінка почала приходити до нас і годинами висиджувати на кухні. У неї були хворі ноги - товсті, набряклі, з яких весь час витікала смердюча рідина і я, який спав на підлозі на кухні, змушений був витирати ці калюжі,
навіть радів тому, що ці калюжі напроти мого місця спання, а не на ньому.
Радістю було тільки те, що до мене на кухню приходив син і пригортався до мене, розмовляв зі мною, немов рятуючи мене.
Але паралельно до цих площин мого жалюгідного існування почала промальовуватися третя площина, яка все більше і більше ставала важливою для мене - у мене почалось бурхливе Сенсорне Розкриття.
17:40
