|
Чому в деякий момент нам здається, що все добре, що нема проблем, а як є, ми віримо, що вирішимо. А в деякі моменти ми падаємо, забуваємо вірити у себе. Дехто падає у алкоголь, дехто у плач, а дехто не знає, що з ним діється і помалу божеволіє. Нам щось сильне допомагає - віра. Віра у себе, що нам хтось допомагає. Можливо небеса, можливо хтось із близьких, самих рідних і любимих. А деколи це і фільми. Після перегляду якого хочеться, щось змінити у собі, змінити життя, змінити точку зору свою, на деякі речі або саме своє існування. Нам дано робити себе щасливими. Ми повинні вірити у самих себе. Знайдуться, що і тебе підтримають, і приймуть тебе з цим всім хламом, що ми собі придумує і живемо.
В одну хвилину нам хочеться змінити все: свої рухи, манеру поведінки, їжу, хочеться музики. Це одна хвилина, яку ми проживемо у мрії, ми ж нічо не робимо, щоб це стало реальністю, ми путаємося у своїх думках, мріях. Даючи собі обіцянки змінити все на другий день, з нового листка почати жити. Це ж втіха свого «я». Але згідна, не все нам під силу. Деколи і почекати треба, і випробувати життя на собі, а деколи ризикнути і стати щасливішим. Але треба продовжувати жити. Жити і тільки жити. Перенести тяжкі хвилини і зрозуміти причини такої поведінки до себе. Змінити щось у собі насправді. Життя - це радісні хвилини, ми народились зробити щось цінне у світі, зробити щасливими тих, хто нам дав життя, дав нам сили піднятись на ноги і навчив цінувати все навкруги себе. Просто треба подякувати Богу, за те що ми одні такі, нема похожих, ми особливі, в кожному є своє «я» і продовжувати своє благо.
ID:
460289
Рубрика: Проза
дата надходження: 13.11.2013 16:51:28
© дата внесення змiн: 16.04.2015 15:53:02
автор: Т.З
Вкажіть причину вашої скарги
|
