Ми перепливали цю
Річку двічі,
Вперше - у лютому,
Вдруге - у січні,
І я казав тобі:
"Крихітко, вічність -
Це те, що проходить
Зараз крізь пальці...
А щастя - це сонце
На теплій гальці,
Вітер відчутний в
Твоїх долонях,
Коли від'їжджають
Останні вагони,
Теплі хвилі твої
Прибережні,
Усі хлопчаки,
Які обережно
Невпевненно
Пишуть
Тобі вірші...
Щастя, крихітко,
Це врешті,
Коли навесні,
Він присилає
Тобі у листі
Теплого дотику й
Цвіту жоржин,
Амністій сотні
На сотні провин,
Кредити на сотні
Спроб і довір..."
Бо хто ж залатає
Душевні діри,
Темні із мороку
Серця рани?
Ріка, як і щастя,
Не має міри,
Лиш обмежена
Берегами...
