Сьогодні вже думки мої спокійні -
Переосмислила події днів останніх.
Звучать в оселі звуки мелодійні,
У вікна знову світить сонце на світанні…
Та непокоїть душу запитання -
Чому у світі так багато зла і злості?
У відповідь лише німе мовчання,
І дивна тиша у бездонній високості…
А більш за все дивує, що злостиві,
Немов базарні баби, деякі поети -
На фото мужня стать, та очі хтиві,
І пишуть про жінок їдкі й бридкі куплети…
Здавалось би, ну що нам тут ділити? -
Достатньо простору на сайті в цьому Клубі,
І замість того, щоб поетам мстити,
З жінками будьте чемні, «друзі любі»!
P.S. Вірш адресований конкретному чоловікові,
тому прохання до читачів не приміряти його на себе...
