Мої батьки- чини малі.
Їх імена відходять в Лету
минаючи перо поета,
сановну велич королів.
Їм доля випала гірка -
до сьомого трудитись поту,
і буднів суєту - марноту
нести на стомлених руках.
Пекучі віхи на шляху:
руїни, голод, відбудова.
Та зуби зціпивши до крові
здолали спадщину лиху.
Освіти також не питай -
їх молодість війна забрала,
і школою довіку стали:
робота, грядка та сарай.
Вся радість - діти та вино,
та ще молитва щира Богу,
і світла віра у дорогу,
яку їм обрано давно.
Та ці Антеї від землі
дали могутні сили злету -
і коровай на пів планети,
і старт космічних кораблів.
Мої батьки - чини малі,
та на таких світобудова
тримається. Вони - основа.
Життя основа. Сіль землі.
stawitscky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Люба, це присвята батькам, які вже пішли за межу.
Я можу лише порадіти за Вас і побажати Вашим батькам довгих років щасливого життя. Дякую за оцінку твору, мені Ваша увага дуже приємна.
