Війна - завжди міняє все і всіх,
І причиняє людям стільки болю.
Та ми і далі будем за своїх,
Боротися, допоки маєм волю.
Як же ми довго, разом воювали,
Втрачаючи своїх товаришів.
Такі ще юні, але вже пізнали,
Смертельних і безжалісних гріхів.
Нам не страшне, що подихи останні,
Горітимуть червоним на руках.
Для нас немає радості в коханні,
Та й чим кохати? Серце збите в крах.
Ми музики не чули, й не співали,
І кожен день немов в останній раз.
Ми думали, про тих з ким воювали,
Й про те, як швидко пролетів їх час.
Не було більше дня, й не було ночі.
Вони злились у сіре забуття.
Ми згадували рідних своїх очі,
Коли із нас виходило життя.
Героями, назвала нас війна.
І потім без причини погубила.
Скажіть, то може наша є вина,
Що батьківчища нас не захистила?
