Ви не побачили в мені
Невидимі меланхолійні сльози
Сльози, що текли на моєму вікні
Коли я сидів, та тихо лунали грози.
Ви упустили ту красу
Красу можливостей в деталях
Уважно втупившись в свою
Ідею, що просувалась далі.
Ви не побачили в своїх
Дзеркалах якогось співчування
А я побачив, я затих
Від бруду, пливучого навмання.
Ви слово лестощами вибирали
А на верху самі того захтіли
Щоб крапкою вчиняти скандали
Топчучись по чужому тілу.
Авжеж повинні, ми незримі
Думки розсіювати по днях
Та ви, нелюди ви не родимі
Думки перетворювали в прах.
Ви не побачили тих світлячків
Що крутилися у нашому полі
Ви не побачили те, що я хотів
Ви тільки принесли мені частку тієї болі.
