Я струшував порох з долі
Яка залишилася в далечині
Яка залишилася не при мені
Хоча й тепер це не грає ніякої ролі.
Майбутнє ще не відомо
Але минуле я вже закопав
Хоча й суті його не знав
І лиш бажав повернутися додому
Назад до душі своїх віків
До ідеї й краси бажань,
Для яких стільки приложив старань
Але отримати їх не зумів,
Я додам сяйво небес
Я додам сяйво степів
Щоб отримати те що хотів
І розв’язати лабіринти чудес.
І все ж таки світ покорив мене
Гордістю своєї крові
Що гаряче тече в мені
І швидко протікаючи серце пече.
Рух свободи єдиний
У наших просторах думок
І я зрозумію свій майбутній крок
Розв’язавши минулу суть людини.
