Вкотре їй хочеться блукати в пустих стінах сірого відтінку,
Ти станеш залежним, коли відчуєш на смак цю хижу жінку,
Вона має один телефонний номер у пам’яті і синець під коліном,
Їй давно начхати чим себе труїти: коханням чи анальгіном.
Весна принесе блаженну перемогу у битві з собою,
Вона ніколи не підводила, життя давало збою,
Забула, що треба грати роль, якби ж знала хто ти,
Їй було б спокійніше індексувати темні сни.
І не важливо де вона згубила дівочу чесноту,
Ховаючи в протерту кишеню чергову банкноту,
Завтра вона не вийде на узбіччя,
Емансипована повія 21 сторіччя.
