ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Сева" АВТОР: Uлена
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474914
******************************************
Подросла уже девочка Лена,
Всё заботы, и всё дела...
Позабыла про братика Севу,-
Ой, прости мне не до тебя!
Подросла уже девочка Лена,
В жизни много других хлопот,
Надо вырасти в королеву,-
Это сложно, он все поймет!
Подзабыла девчушка Лена,
Что братишка совсем один,
А когда-то свою принцессу
Ото сна, словно принц, будил.
Подзабыла подружка Лена,
Сева другом ей был всегда!
Хоть и вязаный он из шерсти,
Но зайчишка он хоть куда!
И лежит Сева очень грустный,
Среди старых дрянных вещей.
Разве так поступают с другом?
Ну же, Лена, вернись скорей!
**** Ответное письмо ****
(!!!!Ответ на письмо автора под комментарием!!!!)
Здравствуй Лена. (Письмо от Севы).
Получил я твое письмо.
Очень рад, что теперь у Лены,
Все отлично и хорошо.
Что сынишки твои здоровы,
И братишки они всерьез,
Что поешь ты им песни снова,
Про ангину забудем, прочь.)))
Не забыла про сказки наши,
Молодец, я тобой горжусь.
Очень славная вышла мама,
Значит дружбы я не стыжусь.
Ты прости за мои печали,
Просто вспомнил я о тебе,
Но теперь в моем сердце радость,
Прыгать хочется при луне.
Ты не думай, я не заброшен,
И Маринка всегда со мной,
Мы играем с ней часто в прятки,
Даже спим рядом мы порой.
Просто изредка вспоминаю
Я тебя, мой любимый друг.
Ничего, что я только игрушка,
Я сберег теплоту твоих рук.
Аж сльози навернули на очі..... ...торкається душі! Дуже прикро,що люди часто забувають про своїх старих друзів(хай навіть і про іграшкових)
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Іринка, але автор не забувся, пам"ятає, просто вона піділилася своїм другом з дівчинкою із інтернату. Це стпавді вчинок щирої людини.
Але навіть зараз вона пам"ятає про тут дружбу. Саме тому мені захотілося написати їй вірш, в якомувона змогла би відчути, що друг також її пам"ятає і любить, хай навіть іграшковий друг.
Дякую, Іринка. Радий, що сподобалось.
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ага, мене також зачепила ця історія автора.
Тільки той, хто прочитає вірші автора зрозуміє чому, та поки ти єдина, хто не полінкувався.
Не розумію читачів, навіщо читати взагалі вірші, якщо не намагатися їх зрозуміти. Тренування ока, мабуть. Прикро.
Дякую, Любавушка, що ти інакша.
Аж сльози навернули на очі..... 
...торкається душі! 
Дуже прикро,що люди часто забувають про своїх старих друзів(хай навіть і про іграшкових) 
