Всім жертвам Голодомору присвячується
Вимирають цілі села, від голоду гинуть люди
Сталінська дорога, яка веде в нікуди
Заборона збирати останні колоски
Помирали дочки, гинули сини
Від біди страшної помира дитина
Іще одна невинна малесенька людина
А в чому її злочин? В чому гріх її?
Невчасно народилася в українському селі…
Як чорна хмара голод всеосяжний
Сам собі суддя, сам собі присяжний
Забере усіх, кому не пощастить
Від життя до смерті лишилась одна мить
Ніколи не бувало більш жахливої Ночі
Помирають люди, лиш погляньте в їхні очі
Помирали разом, мерли у юрбі
Від малого до старого – гинули усі
ПРИСПІВ
Прийми, земле, до себе в лоно
Ворота раю, розчиніться
Ті, що померли, знайдіть спокій
В раю навіки зупиніться
Помирали тому, що було так треба
У Системи на те була своя потреба
Нікого не цікавить який ти був насправді
«Пєрєгіби на мєстах» у газеті «Правда»
А що ж робити із маленькими дітьми,
Які разом з дорослими опинились у тюрмі?
Яких разом з батьками чекісти розстріляли?
В чому вони винні? Поїсти шукали…
Нарешті наш народ живе у незалежній країні
Маємо віддати шану нашій Україні,
Нашим предкам, нашій історії,
Віднайти себе у всесвітній акваторії
Згадати тих, кого з нами нема
Згадати тих, кого забрала біда
Негаразди свої сьогодні кинь у пічку
У вікні постав запалену свічку
ПРИСПІВ