Україно моя! Чисті хвилі ланів,
Променисті міста, голубінь легкокрила!
(Максим Рильський)
Уклін тобі доземний, Україно,
За те, що ти, як мати, в мене є,
Що ти мені на всі роки єдина,
Що ти єси усе життя моє.
Я бачу тебе в житнім колоскові,
Знаходжу тебе в кетязі калини,
Я чую тебе в пісні колисковій –
Я славлю Господа за тебе, Україно!
З минулих літ, з віків сідих, кривавих,
Мов сотня сонць, сіяєш ти мені
Такая ніжна, чиста, величава,
Прекрасна і у праці, і в борні.
Яка б на тебе не ішла навала,
Яка б тебе не нищила орда –
Та відсіч ти нападнику давала,
І горе все спливало, мов вода.
Від рук твоїх завжди ясніла нива
Та наливався колосом ячмінь –
Бо тільки хлібом ти завжди щаслива,
Бо лише миром диха неба синь.
Як тяжко у житті тобі із нами:
Ми всі, як завжди, б’ємося за гріш
Та дивимось неситими очами –
І у житті стає нам гірш і гірш...
Але ж не все купується за гроші,
І матір’ю не стане чужина –
Твої ж садки, поля такі хороші,
І ти мені у світі лиш одна.
Уклін тобі доземний, моя нене,
І пісня тобі, нене, солов’їна,
Хай у віках луна благословенне
Ім’я твоє – квітуча Україна.
