Скажи ж, бо, осінь золота,
Куди спливли мої літа?
Я вслід за ними полечу
Їх повернуть я поспішу.
Злотава осінь, підкажи
І путь-дорогу покажи,
Я мушу їх вернуть до хати –
Їх гідно буду шанувати,
Плекать, леліять, догоджати,
Любити так, як рідну матір.
І осінь так мені сказала:
цього нікому не вдавалось
Ще й додала спокійно-грізно
- Цінуй, що є, доки не пізно.
