« И сказал мне Ангел: что ты диви́шься?
Я скажу тебе тайну жены сей и зверя, носящего её,
имеющего семь голов и десять рогов…»
Одкровення, глава 17
Те і злодії не чекали,
яке утнув секіст-бутуз –
у світовому мундіале
продула Юзівка Союз.
І докотились до розбою
передові пролетарі
і з ними виродки-ізгої.
Який народ, такі й царі.
Народ, що вічно голодує,
усій планеті – знак біди.
Із цілим світом ворогує
правонаступниця орди.
Які дешеві заробітки!
У Єрмака нема тайги.
Які зелені чоловічки?
То плаче коник без ноги...
То обездолені і ниці
руйнують храми на крові.
То яничари, що на криці,
а потім будуть у рові.
Остання вежа Вавилону –
упаде глиняний колос
і поховає у Содомі
все, що краде великорос.
Не порятують ні чеченці,
ані «ліхіє казакі»...
Та горе Україні-ненці,
що в неї діти не такі.
Що у сусідах є Гоморра,
і висисає, як змія,
усе, що їй – одна комора
і усипальниця своя.
Та не вгодуєш того звіра,
що заступає за поріг,
якщо поволі аж допіру
ламаємо десятий ріг.
Московія семиголова
і «тридесятая страна»,
тобою править сатана.
І знати не дано нікому, –
чому дияволу одному
даються різні імена?
