Я тебе пам'ятаю ще маленьким дитятком,
Колихала колиску, співала пісень,
Коли десь поза домом були мама із татком
І... не думала, що надійде такий день...
Коли ти, вже дорослим молодим чоловіком,
Залишивши удома дружину й дитя,
На війну поспішиш двадцять першого віку,
Де життів вже пішло, без назад вороття...
Ти пішов, мама в відчаї руки ламала,
Та слова, ті що їй на прощання сказав,
Зупинили той відчай і сльози загалом,
Бо : Хто, мамо, крім нас?.. Час звитяги настав ...
Ми молитимем Бога, щоб відвів небезпеку,
Щоб тебе й побратимів від біди Він беріг.
Ти від дому, Олежику, дуже далеко
І до тебе безмежжя стежок і доріг...
Нас ще змалечку вчили: Проклинати не можна,
Бо проклясти когось це важкий дуже гріх.
Та грішить нині, майже, мама синова кожна
Проти того, хто бійню розв'язати цю зміг...
Хай Господь вбереже Україну і сина!
І болить нам чуже, бо земля в нас єдина!
Сумуємо і віримо, що Олег повернеться мужнім і гордим переможцем і мама, і тьотя Люба будуть гордитися ним!
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Страшно відпускати синів і чоловіків на цю жорстоку нерівну війну... Серце обливається кров'ю, коли чуєш, як списки загиблих поповнюються... Хай Господь оберігає Вашого племінника і всіх наших бійців! Приємно, що і серед росіян є адекватні мудрі люди, не зазомбовані кремлівською пропагандою.
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Молитва всього народу дасть плоди,хай береже Господь всіх синів і дочок України,які стоять на захисті правди І за відео Патарочко спасибі,ще більше хочеться вірити що правда восторжествує
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00