"ВАСИЛЬКИ"
Васильки на поле, васильки на поле,
У тебя же, милая, синь из-под ресниц.
И синеют рощи, где гуляет воля
И синеет счастье пеньем певчих птиц.
Отсияют годы тучками над нами,
И другие двое по полям пройдут…
Мы уйдем навеки, станем васильками,
Что так синеоко по полям растут!
Так же будет поле синевой покрыто,
Также будут тучи ускорять свой бег…
Сравнивать с цветами синь очей любимой
Будет опьяненный счастьем человек
15 июля 2014
Владимир Сосюра (1898 - 1965)
"ВАСИЛЬКИ"
Васильки у полі, васильки у полі,
і у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щасті у душі моїй.
Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем — я і ти.
Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.