до ранку лишилось дві чашки чаю
схожого на смолу
сім треків
а може один і той самий
по кільканадцять разів повторений
завчений напам'ять
перемішаний із дощами
і шумом падаючих зірок
в канави вузької реальності
потяги прибувають щодня на вокзал
безнадійних очікувань
і болючо-надійних сподівань
лишаючись там спорожніло
вагонами без пасажирів
вони втратили сенс для руху
тож тепер необачно ржавітимуть
не надіючись знову рушити в подорож
по коліях життя чи світу чи цього міста
епіцентру прощань і зустрічей людей
їх очей та рук
їх дотиків та обіймів
їх тривожно-чутливих гярячих вуст
що опору не зустрічають для ніжності
до ранку лишилось пів чашки чаю
життя завмерло у горлі незробленим ще ковтком
а в іншому місті я відчуваю
моє несміливе Щастя прокинулось
і заспано кліпає
проганяючи вперто свій останній лінивий сон
4 жовтня 2014року о 6:23 ранку
