І вкотре, все лиш тільки починається,
Зірвуть гранати і проллється кров.
Ворота раю тихо відчиняються,
Нових героїв запросити знов.
А час затерли ніби гумкою
І простір цей заповнив дикий біль.
Хапаючи життя ковтками з мукою
Із ран свободи вибираєм сіль.
О,як її на них багато сипано,
Втрамбовано,наліплено туди.
Та все ж зціпивши зуби вкриті піною,
Позбудемось ганебної біди.
Брудні обличчя та яскраві очі,
Засвітять новий день і новий лад.
І вже не буде більше ночі
Кривавих масок й барикад.
А буде світло,безліч світла,
Від сонця,усмішок,тепла.
Забуде кіптяву повітря,
У грудях забринить весна.
Та вкотре, все лиш тільки починається,
Ревуть гармати, витікає кров.
Ворота раю тихо відчиняються,
Нових героїв запросити знов.
... але буде багато світла й усмішок... 
