Відцвіло літо… Пожовтів
і впав лист…Зима на носі…
А її - як нема,- так і нема…
За Хутором… Отим, що
Михайлівським зветься…
Екран горить,- і точиться розмова, -
Привіт, Олюню!.. Що ти?.. Як ти?.. Де?..
Я в розпачі, голубко чорноброва, -
Що ми творим?.. Ти, - там… А я ніде…
А час не жде… Уже зима надворі…
Багато думав… І про те… Й про це…
Не знаю,- ти… Я ж скам'янів від горя…
Нам би зустрітись,- щоб лице в лице…
Пробачить те і це,- в пахучу гриву
Занурити просвітлене чоло...
Я не забув чуттів весняних зливу,-
Хотілось би, щоб завжди так було...
Вдихнути подих, заглянути в очі,-
Відчути рук забутий водограй...
Ти пам'ятаєш ті травневі ночі
Та почуттів розбурханих розмай?..
То ж приїжджай… Життя не зупинити,-
Роки ідуть… Ми лиш марнуєм час…
Я зрозумів,- без тебе нащо жити,-
Чорт не розсварить,- коли Бог за нас…
Мобіла зблід… Чи згода, - чи догана,-
Життя морозне чи травневий рай?..
- Лечу до тебе... Буду ранком рано...
- Чекаю, ясочко…Цілую…Приїзджай….
Всё-таки отношения между людьми - самое ценное
в нашей жизни! Приятно читать Ваш задушевный разговор. Слава Богу, связи стали более
доступными благодаря мобилкам и интернету...
Яноше! Або в мене déjà vu, або я таке у Вас уже читала? Може, перероблене? Наша формула на таке
+ = ? Щодо колискової, то , звісно, сирувате. Ви щось пропонуєте?
Янош Бусел відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так... Перероблене... Я люблю модернізувати щось із свого... Життя ж міняється... Формула,- та що треба... Мій герой одобрив би...А мені й картинка до вподоби... Романтична...
Янош Бусел відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я,колего, комп освоював по самоучителю... Син привіз старий бук і книжку...За зиму,- все ОК...І ціна моя виросла на роботі в два рази... Мобілі та інтернету довго відказував... Та життя взяло своє...