Радію, що живу,
І ревма не реву,
Що швидко все минає,
Що час жалю не має.
Що він усе забрав
Й навічно поховав
Палкі юнацькі мрії
В проваллі безнадії.
Хапати на льоту
Удачу золоту,
Обпатрати як качку,
Рішаючи задачку.
Як світлий день прожить,
Нічим не дорожить,
Окрім нутра свойого,
Все інше ні до чого.
Така тепер, на жаль,
Пануюча мораль,
Хапай, греби до себе
І житимеш як треба.
Радію, що живу,
Майбутнє в гості зву,
До столу з ним присісти,
Вівсяночки поїсти.
Погомоніти з ним
Про те і се й за тим
Розвідати про себе,
Чого чекати треба.
Майбутнє ж знає все,
Що доля принесе,
Коли й кому сконати,
Чи жити і співати.
Чекаю, гість не йде,
Мо` заблудився де,
Мо` в гості вже не ходить
І радощам не шкодить.
Бо тільки буду знать
Коли мені сконать
Життю не буду радий,
Безвільний, безпорадний.
Радію, що живу
Й виписую криву
Із перемог й поразок
Із доленькою разом.
Нехай щось і не так
На мій мрійливий смак,
Радію щастю жити
І білий світ любити.
25.01.06.
