На буланому коні, в ніч по рідній стороні,
Скаче хлопець Йванко, далеко до ранку.
На серці тривога, не близька дорога.
В небі місяць мріє, зіронька зоріє,
А дорога бита, стукають копита,
Та дзвенять стремена, в коня на ременах.
Скаче козаченько, в край той далеченько,
Де колись родився, жив тай не нажився.
Де гори Карпати, стіл посеред хати,
А старенька мати, кладе вечеряти.
Матінка зітхає, нічка наступає,
Сина виглядає, а його не має.
Ой скачи мій коню, за вітром в погоню,
До тієї хати, де чекає мати.
2009 р.
