У відрядження зібравшись, чоловік міркує:
„Хто ж за жінкою моєю нагляд застосує?
Щоб не зрадила ні разу, та весь час чекала,
Та на інших мужиків рот не роззявляла?!”
Він потилицю почухав і звернувсь до кума:
„Чоловіча є розмова, в голові є дума.
З мене – пляшка, тобі – справа, надзвичай секретна,
За кумою щоб своєю наглядав коректно.
От наприклад, чужий дядько завітав до хати;
Тобі треба із огради дошку відірвати.
Кожна дошка – то є зрада, доказ є відразу,
Нехай буде то для мене доказова база.”
Не затримавшись надовго, повернувся вчасно.
Чоловік прибіг до дому, бачить, все прекрасно!
Подививсь на кума, жінку, озирнув оградку,
І з полегшенням зітхнув, мабуть, все в порядку!
Жінка раптом: ”Я повинна дивне щось сказати.
Хтось повадився з огради дошки відривати.
Божевільний, бо складає дошки по порядку,
Довелося заміняти три рази оградку!!!”
Маша Сладкова
Маріуполь, квітень 2015
