Рука в руці... І світ наче співає...
Так люди переплетуться не раз.
Та мало хто з них насправді знає,
Що саме це - найкращий час.
Коли ти чуєш бій того серця
Коли в очах тих - образ твій.
І все лихе в раз відженеться,
А ти не йди! Ти ще постій!
Такі чужі ми, рідним нам серцям,
Такі холодні, найтеплішому теплу.
А ми колись подякуєм творцям,
За Любов цю, вічну й неземну.
За душі тих, хто найдорожчий,
За їхній сміх, та їхній плач.
За те, що можна спостерігати
За ними, але нажаль, як вільний глядач.