Вже вкотре, "нова" партія хальоних рил,
З надією нажертись із загального корита,
Народу впарює казки сєдих кобил.
Іж це лайно, мій ізбіратєль (ти юрба немита.)
Ковтай, не пережовуючи, ті солодкі трюфеля.
Облизуючи кістку, мрій про свій шматочок торту.
Тим часом хитро@опа свита короля
Крізь вуха прослизне в твою розчулену аорту.
А далі, епідемія фімозу мозку головного,
загальна пандемія з вірою у "вєтєр пєрємєн".
У круговерті цій, я так і не збагнув лише одного,
Коли ж, народе, перестанеш .... ти обирать собі шакалів і гієн.
гарний вірш! злободенна лірика! 
